Doc-tor
30.09.2009, 13:33
Історія Ужгородського замку
Ужгородський замок – найдавніша та найімпозантніша будова сучасного Ужгорода. Фортеця розташована на пагорбі вулканічного походження у дуже зручному місці: на стику гір і низовини.
http://i067.radikal.ru/0909/87/cbb7df1ebad1t.jpg (http://radikal.ru/F/i067.radikal.ru/0909/87/cbb7df1ebad1.jpg.html) http://i043.radikal.ru/0909/9d/26cc1d34dcedt.jpg (http://radikal.ru/F/i043.radikal.ru/0909/9d/26cc1d34dced.jpg.html) http://i055.radikal.ru/0909/52/2790ced08387t.jpg (http://radikal.ru/F/i055.radikal.ru/0909/52/2790ced08387.jpg.html)
Ужгородський замок. Зображення ХІХ ст.
http://i063.radikal.ru/0909/34/586924e5b745.jpg (http://www.radikal.ru)
Ужгородський замок на малюнку Рошковича І. ймовірно к. ХІХ ст.
http://i048.radikal.ru/0909/f6/0048d1f911b9.jpg (http://www.radikal.ru)
Замок в Ужгороді на малюнку Й. Бокшая 1920их.
З найдавніших, історичних часів і до кінця першої світової війни замок та місто мали назву Унг, Унгвар. Остання складається з двох частин: «Унг» - слово тюркського походження, що означає «річка», «вода», та «вар», що у перекладі з угорської означає «укріплене місце, замок, кріпость». Отож, назва Унгвар прочитується як «замок Унг» або «замок на річці». Сучасна назва – Ужгород – порівняно молода: з'являється у ХІХ ст., але офіційною стає тільки після 1-ої світової війни.
Як свідчать археологічні знахідки, схили Замкової гори протягом багатьох тисячоліть служили місцем поселення для людей. У Х ст. тут виникає укріплене поселення, яке згодом стає центром комітату Унг. Під час моно голо-татарської навали, весною 1241 р., укріплення Ужгорода, очевидно, було зруйноване, бо кількома роками пізніше (1248 р.) уже згадується «новий» замок Унг. Останній, між тим, спіткала та ж доля (1317 р.).
З початку XIV і майже все XV ст. письмові джерела не згадують Ужгородський замок. Тільки в 1499 р. в одній з тогочасних грамот з'являється повідомлення про кастеллум Унгвар, який належав італійській родині французького походження графам Другетам.
Після розпаду Угорщини (1528 р.) Ужгородський замок потрапляє у зону, де стикались політичні інтереси Габсбургів і Трансільванського князівства, в результаті чого він неодноразово був підданий облозі, гарматним обстрілам і штурмам (1558 р., 1564 р., 1644 р., 1679 р. та ін.).
У 1684 р. ватажок куруців Імре Текелі у Кошицях стратив останнього представника чоловічої лінії Другетів (Юрія Другета). Згодом замок перейшов до рук чоловіка Крістіни Другет графа Міклоша Берчені (1692 р.). Останній перетворив Ужгород в осередок культурного і суспільно-політичного життя Північної Угорщини, про що, зокрема, свідчить велика бібліотека Берчені, значний архів та колекція картин і старожитностей. Під час антигабсбурзької війни 1703-1711 років під керівництвом Ференца Ракоці ІІ Ужгородський замок, поряд з Мукачівським, стає центром повстанців, а Міклош Берчені – першим помічником Ференца Ракоці ІІ. Сам Ф. Ракоці неодноразово бував в Ужгородському замку, а 1707 рік він майже повністю провів тут, часто приймаючи в його стінах іноземних послів. Весною 1711 р. замок, після короткого штурму цісарських військ, був зайнятий і в ньому розквартирувався військовий гарнізон. У 1728 р. його майже повністю спустошила пожежа. Із 1735 до 1740 року замком володіє барон Ференц Дюлаї, а після його смерті – казна. У 1775 р. на прохання єпископа Андрія Бачинського Марія Терезія передала замок Мукачівському греко-католицькому єпископству, яке перетворило його в духовну семінарію. Остання проіснувала в замку до 1944 року. З 1946 р. до сьогодні у замку знаходиться Закарпатський краєзнавчий музей.
Ужгородський замок побудований на скелі вулканічного походження. З півночі його захищають стрімкі схили гори та високі мури, а з трьох інших сторін – ще й глибокий, сухий рів. За формою замок – неправильний, дещо витягнутий, чотирикутний з одним бастіоном староіталійського типу в кожному куті, і є типовою для епохи пізнього ренесансу будовою . На найвищому місці замкового подвір'я розташований триповерховий палац з чотирма бастіонами, внутрішнім двориком і колодязем (глибина понад 40 м).
Протягом своєї історії замок неодноразово перебудовувався. Перші достовірні відомості про будівельні роботи в Ужгородському замку відносяться до XVI століття і пов’язані з іменем Іштвана Другета. Саме в цей час завершується будівництво замкового палацу, як про це свідчить дата 1598 р., викарбувана на фасаді головного входу в палац разом з гербом родини Другетів. Протягом ХVII ст. замок був значно укріплений. У 1653-1658 роках будуються сучасні мури та бастіони (окрім одного) замку. Дещо пізніше, але до 1691 р., з північного боку до основної споруди добудовано ще один бастіон. Коли у 1692 р. замок потрапив у володіння Міклоша Берчені, він знаходився у дуже занедбаному стані. Новий господар провів значні роботи, щоб укріпити мури і привести в порядок палац. Останні перетворення в замку були проведені в 1709-1710 роках під керівництвом архітектора Стубіча. У цей час будується лоджія з аркадами у внутрішньому дворику палацу, міняються двері, вікна, сходи, печі з кахлю тощо. Замок оточували розкішні сади, серед яких виділявся Квітковий сад, що нагадував французькі парки.
Після пожежі в замку 1728 р. відбудова проводилася аж через десятиліття, коли будівля належала Ференці Дюлаї, який доклав чимало зусиль і коштів, щоб відновити її у колишньому вигляді.
Перетворення відбулися в замку й після того, як його передали Мукачівському єпископству. В кінці ХVIII ст. до східної вежі палацу було добудоване двоповерхове приміщення, а трохи далі, під мурами, господарські споруди.
Ужгородський замок – найдавніша та найімпозантніша будова сучасного Ужгорода. Фортеця розташована на пагорбі вулканічного походження у дуже зручному місці: на стику гір і низовини.
http://i067.radikal.ru/0909/87/cbb7df1ebad1t.jpg (http://radikal.ru/F/i067.radikal.ru/0909/87/cbb7df1ebad1.jpg.html) http://i043.radikal.ru/0909/9d/26cc1d34dcedt.jpg (http://radikal.ru/F/i043.radikal.ru/0909/9d/26cc1d34dced.jpg.html) http://i055.radikal.ru/0909/52/2790ced08387t.jpg (http://radikal.ru/F/i055.radikal.ru/0909/52/2790ced08387.jpg.html)
Ужгородський замок. Зображення ХІХ ст.
http://i063.radikal.ru/0909/34/586924e5b745.jpg (http://www.radikal.ru)
Ужгородський замок на малюнку Рошковича І. ймовірно к. ХІХ ст.
http://i048.radikal.ru/0909/f6/0048d1f911b9.jpg (http://www.radikal.ru)
Замок в Ужгороді на малюнку Й. Бокшая 1920их.
З найдавніших, історичних часів і до кінця першої світової війни замок та місто мали назву Унг, Унгвар. Остання складається з двох частин: «Унг» - слово тюркського походження, що означає «річка», «вода», та «вар», що у перекладі з угорської означає «укріплене місце, замок, кріпость». Отож, назва Унгвар прочитується як «замок Унг» або «замок на річці». Сучасна назва – Ужгород – порівняно молода: з'являється у ХІХ ст., але офіційною стає тільки після 1-ої світової війни.
Як свідчать археологічні знахідки, схили Замкової гори протягом багатьох тисячоліть служили місцем поселення для людей. У Х ст. тут виникає укріплене поселення, яке згодом стає центром комітату Унг. Під час моно голо-татарської навали, весною 1241 р., укріплення Ужгорода, очевидно, було зруйноване, бо кількома роками пізніше (1248 р.) уже згадується «новий» замок Унг. Останній, між тим, спіткала та ж доля (1317 р.).
З початку XIV і майже все XV ст. письмові джерела не згадують Ужгородський замок. Тільки в 1499 р. в одній з тогочасних грамот з'являється повідомлення про кастеллум Унгвар, який належав італійській родині французького походження графам Другетам.
Після розпаду Угорщини (1528 р.) Ужгородський замок потрапляє у зону, де стикались політичні інтереси Габсбургів і Трансільванського князівства, в результаті чого він неодноразово був підданий облозі, гарматним обстрілам і штурмам (1558 р., 1564 р., 1644 р., 1679 р. та ін.).
У 1684 р. ватажок куруців Імре Текелі у Кошицях стратив останнього представника чоловічої лінії Другетів (Юрія Другета). Згодом замок перейшов до рук чоловіка Крістіни Другет графа Міклоша Берчені (1692 р.). Останній перетворив Ужгород в осередок культурного і суспільно-політичного життя Північної Угорщини, про що, зокрема, свідчить велика бібліотека Берчені, значний архів та колекція картин і старожитностей. Під час антигабсбурзької війни 1703-1711 років під керівництвом Ференца Ракоці ІІ Ужгородський замок, поряд з Мукачівським, стає центром повстанців, а Міклош Берчені – першим помічником Ференца Ракоці ІІ. Сам Ф. Ракоці неодноразово бував в Ужгородському замку, а 1707 рік він майже повністю провів тут, часто приймаючи в його стінах іноземних послів. Весною 1711 р. замок, після короткого штурму цісарських військ, був зайнятий і в ньому розквартирувався військовий гарнізон. У 1728 р. його майже повністю спустошила пожежа. Із 1735 до 1740 року замком володіє барон Ференц Дюлаї, а після його смерті – казна. У 1775 р. на прохання єпископа Андрія Бачинського Марія Терезія передала замок Мукачівському греко-католицькому єпископству, яке перетворило його в духовну семінарію. Остання проіснувала в замку до 1944 року. З 1946 р. до сьогодні у замку знаходиться Закарпатський краєзнавчий музей.
Ужгородський замок побудований на скелі вулканічного походження. З півночі його захищають стрімкі схили гори та високі мури, а з трьох інших сторін – ще й глибокий, сухий рів. За формою замок – неправильний, дещо витягнутий, чотирикутний з одним бастіоном староіталійського типу в кожному куті, і є типовою для епохи пізнього ренесансу будовою . На найвищому місці замкового подвір'я розташований триповерховий палац з чотирма бастіонами, внутрішнім двориком і колодязем (глибина понад 40 м).
Протягом своєї історії замок неодноразово перебудовувався. Перші достовірні відомості про будівельні роботи в Ужгородському замку відносяться до XVI століття і пов’язані з іменем Іштвана Другета. Саме в цей час завершується будівництво замкового палацу, як про це свідчить дата 1598 р., викарбувана на фасаді головного входу в палац разом з гербом родини Другетів. Протягом ХVII ст. замок був значно укріплений. У 1653-1658 роках будуються сучасні мури та бастіони (окрім одного) замку. Дещо пізніше, але до 1691 р., з північного боку до основної споруди добудовано ще один бастіон. Коли у 1692 р. замок потрапив у володіння Міклоша Берчені, він знаходився у дуже занедбаному стані. Новий господар провів значні роботи, щоб укріпити мури і привести в порядок палац. Останні перетворення в замку були проведені в 1709-1710 роках під керівництвом архітектора Стубіча. У цей час будується лоджія з аркадами у внутрішньому дворику палацу, міняються двері, вікна, сходи, печі з кахлю тощо. Замок оточували розкішні сади, серед яких виділявся Квітковий сад, що нагадував французькі парки.
Після пожежі в замку 1728 р. відбудова проводилася аж через десятиліття, коли будівля належала Ференці Дюлаї, який доклав чимало зусиль і коштів, щоб відновити її у колишньому вигляді.
Перетворення відбулися в замку й після того, як його передали Мукачівському єпископству. В кінці ХVIII ст. до східної вежі палацу було добудоване двоповерхове приміщення, а трохи далі, під мурами, господарські споруди.