Безхвості земноводні

[pozhar]

Безхвості або жаби (Anura, Salientia, Ecaudata) — ряд земноводних. Більшість — корисні тварини, деякі є об'єктом промислу.

http://i7.fastpic.ru/big/2010/0624/ec/ce1dd0e1dbeb07fc42ab356ba8e23aec.jpg (http://fastpic.ru/)

Походження
Найдавнішим викопним безхвостими земноводними є протобатрахус (Protobatrachus massinoti) з тріасу Мадагаскару (який ще мав хвіст). Зоологи з Манчестерського університету виявили в Коста- Ріка, у заповіднику вологих тропічних лісів Монтеверде, самицю маленької деревної жаби виду Іsthmohyla rіvularіs, що вважався вимерлим ще 20 років тому. Вчені зазначають, що іще в 2007 році в Коста-Ріка була помічена чоловіча особина жаби цього виду. А виявлення тепер жіночої особини дозволяє вченим припустити, що ці земноводні розмножуються й здатні вижити.
Спочатку дослідникам вдалося знайти самця жаби, самостійно наслідуючи звук жаби, а потім голова заказника Тропічного наукового центру Монтеверде Луїс Обандо виявив і маленьку самицю жаби, що сиділа на листі. Герпетолог музею манчестерского університету Ендрю Грій заявив, що виявлення цієї жаби є вершиною всієї його кар'єри.
"Зараз, коли ми знаємо, що обидві статі цього виду жаби існують у дикій природі, важливо дослідити особливості існування цього виду й докласти максимум зусиль для його збереження", - сказав Грій.
Він також повідомив, що виявлена самиця жаби, довжина тіла якої 2,5 сантиметри, була коричневою з маленькими зеленим плямами. Знайти її було вкрай важко, тому що чоловічі особини часто видають голосні закличні звуки, у той час як самки роблять це досить рідко.
Особливості
Шкіра повинна бути завжди волога, тому що без вологості жаба втратиь газообмін у воді і ніколи не повернеться у воду.
Розміри і зовнішній вигляд
Тварини із сплющеним коротким і широким тілом і трикутною головою, не відокремленою від тулуба (шия не виражена). Розміри від 1,5—2 (деякі американської квакші) до 32 см (африканська жаба-голіаф — Rana goliaph).
Будова
Хвіст, що є у личинок (пуголовків), у дорослих зредукований; хвостові хребці, що залишилися, злилися в паличкоподібну кістку — уростиль.
Кінцівки добре розвинені, задні ноги довші (скакальні) в 2—3 рази довші за передні, пристосовані до стрибання, є перетинки.
Безхвості земноводні мають ряд анатомічних особливостей: обмежена кількість хребців (звичайно 9), видовжені клубові кістки, так звана поясна кістка в орбітальній частині черепа та інше. Є барабанна порожнина і барабанна перетинка.
Класифікація
Ряд налічує 256 родів та близько 3 500 видів, 16—19 родин: піпові — Pipidae (підродина пазуристі жаби, піпи), круглоязикові, часничниці, дереволази, квакші, рінодерми, свистуни, жаби, вузькороті жаби та інші.
Поширення
Поширені безхвості земноводні в усіх ландшафтно-географічних зонах, крім полярних областей (трав'яна жаба заходить і за Полярне коло) та безводних пустель. Найбільше безхвостих земноводних у Тропічній Америці. В Україні трапляються 12 видів.

http://i7.fastpic.ru/big/2010/0624/84/a1d6e860a74511884c8cee34deffc784.png (http://fastpic.ru/)
Місця проживання безхвостих земноводних

Живлення
Живляться комахами та іншими безхребетними, рідше хребетними.
Джерело
uk.wikipedia.org

[lar]

Яка чарівна жабка!!!! В мене такої ще нема.
Маю тільки Xenopus laevis і ще якісь зеленувато-плямисті.
Як підростуть, - буду знимкувати і індефікувати.

[pozhar]

з жабок виходять чудові домашні улюбленці))):

http://i8.fastpic.ru/big/2010/0810/4b/90d3e7d1511a9a028cc082c397aa6e4b.jpg (http://fastpic.ru/)

http://i8.fastpic.ru/big/2010/0810/0a/b6bb29c1fe678889d44d5e7bb87a0f0a.jpg (http://fastpic.ru/)

http://i8.fastpic.ru/big/2010/0810/35/5e50e93fe336a91e753da33979a32935.jpg (http://fastpic.ru/)

[lar]

Ото буде як мої неїндифіковані жабенята доростуть до таких розмірів.

[TuxujPes]

Я в шоці...ті жаби певно кошенят їдять
http://cdn.webecoist.com/wp-content/uploads/2010/07/Biggest-Frog.gif

[lar]

Мої жабусі ще маленькі, але вже з чорним манікюром. Фото не вдале, бо ніяк не всидять на місці.

[Rostyslaw]

Я в шоці...ті жаби певно кошенят їдять
http://cdn.webecoist.com/wp-content/uploads/2010/07/Biggest-Frog.gif

а жабок ті смуглі хлопці :D

[lar]

Знайшлися жаби, яких вважали вимерлими
Учасникам експедиції до Африки і Латинської Америки вдалося виявити кілька амфібій, які протягом десятиліть вважалися вимерлими.
Про це у середу, 22 вересня, повідомила організація Conservation International, яка займається збереженням рідкісних видів тварин. Вчені з’ясували, що два види рідкісних жаб, що мешкали у Західній Африці, а також мексиканська саламандра, насправді не вимерли. Дослідникам вдалося виявити по кілька осіб кожної з них.
Так, мексиканська саламандра (Chiropterotriton mosaueri) вважалася вимерлою з 1941 року. Жабу Hyperolius nimbae востаннє бачили у Кот-д’Івуарі у 1967 році, а Hyperolius sankuruensis (на фото) – у 1979 році у Демократичній республіці Конго.
Вчені, що брали участь в експедиції, мали намір привернути увагу до проблеми вимираючих видів. Іншим завданням було з’ясувати, скільки із приблизно 100 видів тварин, яких не бачили десятиліттями, дійсно вимерли, – пише «Дзеркало тижня».
За словами менеджера проекту Робіна Мура, «важко повірити, скільки часу пройшло з моменту, коли деякі види були зафіксовані востаннє».
«Мексиканську саламандру востаннє бачили, коли Гленн Міллер був зіркою світової естради. А очеретяна жаба зникла в тому ж році, коли Sony продала свій перший плеєр Walkman», – сказав Мур.
За словами вченого, знайденим ними тваринам пощастило – багато інших видів, які учасники експедиції шукали в Африці, вимерли.
Мур стверджує, що вивчення рідкісних видів жаб та мексиканської саламандри може мати велике значення для людей.
«Ми поки не знаємо, наскільки вивчення цих тварин допоможе розвитку медицини, як це було у випадку з іншими амфібіями. Окрім того, принаймі один з виявлених нами видів мешкає на території, яку важливо охороняти, оскільки вона служить джерелом питної води для людей», – говорить Мур.
Результати роботи експедиції будуть представлені під час саміту, присвяченого проблемам навколишнього середовища. Він пройде у жовтні в Японії.
Про це у середу, 22 вересня, повідомила організація Conservation International, яка займається збереженням рідкісних видів тварин. Вчені з’ясували, що два види рідкісних жаб, що мешкали у Західній Африці, а також мексиканська саламандра, насправді не вимерли. Дослідникам вдалося виявити по кілька осіб кожної з них.
Так, мексиканська саламандра (Chiropterotriton mosaueri) вважалася вимерлою з 1941 року. Жабу Hyperolius nimbae востаннє бачили у Кот-д’Івуарі у 1967 році, а Hyperolius sankuruensis (на фото) – у 1979 році у Демократичній республіці Конго.
Вчені, що брали участь в експедиції, мали намір привернути увагу до проблеми вимираючих видів. Іншим завданням було з’ясувати, скільки із приблизно 100 видів тварин, яких не бачили десятиліттями, дійсно вимерли, – пише «Дзеркало тижня».
За словами менеджера проекту Робіна Мура, «важко повірити, скільки часу пройшло з моменту, коли деякі види були зафіксовані востаннє».
«Мексиканську саламандру востаннє бачили, коли Гленн Міллер був зіркою світової естради. А очеретяна жаба зникла в тому ж році, коли Sony продала свій перший плеєр Walkman», – сказав Мур.
За словами вченого, знайденим ними тваринам пощастило – багато інших видів, які учасники експедиції шукали в Африці, вимерли.
Мур стверджує, що вивчення рідкісних видів жаб та мексиканської саламандри може мати велике значення для людей.
«Ми поки не знаємо, наскільки вивчення цих тварин допоможе розвитку медицини, як це було у випадку з іншими амфібіями. Окрім того, принаймі один з виявлених нами видів мешкає на території, яку важливо охороняти, оскільки вона служить джерелом питної води для людей», – говорить Мур.
Результати роботи експедиції будуть представлені під час саміту, присвяченого проблемам навколишнього середовища. Він пройде у жовтні в Японії.
http://news.zn.ua/wp-content/uploads/2010/09/hyperolius-nimbae-lost-frogs-lg-220x191.jpg

[lar]

Живые «часы»
Водятся эти удивительные земноводные только на южноамериканском континенте: в Бразилии, Гайане, Французской Гвиане и Суринаме. Большую часть жизни пипы суринамские предпочитают проводить в воде. Во время засухи эту жабу можно найти в искусственных оросительных каналах, окружающих плантации, или в глубоких лужах. Но как только наступает период дождей, и вода постепенно покрывает достаточно большую поверхность суши, суринамская жаба покидает свое подводное укрытие и начинает «гулять» по затопленным лесам в поисках супружеской пары. Именно в этот период у суринамских жаб «возникает необходимость» метать икру.
Брачный клич самцов пипы напоминает тиканье небольших часов. Повинуясь призывному тиканью, самка набредает на свою половину и начинается процесс метания икры, непохожий ни на один из существующих в мире.
Пипа суринамская мечет икру очень оригинальным способом. Для начала самец пипы плотно обхватывает самку передними конечностями, и в таком положении лягушки могут плавать довольно долгое время. В какой-то момент оба резко переворачиваются кверху брюшком, самец оказывается снизу и немного отодвигается от спины самки. В этот момент самка начинает метать икру, которая попадает как раз между ее спиной и брюшком самца и попутно оплодотворяется. Затем лягушки снова переворачиваются в нормальное положение, и самец своим брюшком фактически впрессовывает икринки в спину самки. Подобные акты происходят многократно с интервалом от пяти до пятнадцати минут, а весь процесс может длиться больше суток. Задача самца с каждым разом усложняется. Задними лапами самец «ловит» откатившиеся к краю икринки, а своим брюшком он должен равномерно распределять на спине самки всю икру, укладывая ее ровными рядами. По окончании кладки самец уходит от самки. Первое время к икре, поскольку она клейкая, прилипает разный плавающий мусор, но через несколько часов снизу от спины лягушки начинает подниматься серая губчатая масса. За сутки эта масса разбухает так. что икра почти полностью погружается в нее. При этом весь скопившийся мусор, включая неоплодотворенную икру, отваливается и падает на дно.
«Карманные» дети
Постепенно икринки пипы американы оказываются в чем-то наподобие специальных кармашков с клапанами. В каждом таком шестигранном кармашке, имеющем глубину до пятнадцати миллиметров, помещается только одна икринка. Закрывающий клапан представляет собой кожистую крышечку диаметром пять-шесть миллиметров. Скрытый под этой крышечкой детеныш пипы суринамской проходит практически все стадии развития, вплоть до формирования маленького лягушонка. Так что головастиков пипы в природе встретить невозможно. Все необходимое в процессе развития питание детеныши получают через кожу матери — стенки, разделяющие спину на отдельные кармашки, насыщены питательными сосудами.
Всего на широкой материнской спине помещается от сорока до сотни с лишним "Лягушачьих яиц". Причем икра пипы американы очень крупная: к концу развития каждая икринка вырастает до шести-семи миллиметров в диаметре, а ее вес достигает трех с половиной граммов. Затем наступает длительный период вынашивания икры, во время которого пипа ведет себя совершенно спокойно и независимо. От момента спаривания до появления на свет первого лягушонка проходит восемьдесят два дня.
Процесс появления на свет маленьких пип также по-своему уникален. И еще, наверное, никому, кроме знаменитого Даррелла, не удалось описать этот удивительный момент так красочно и подробно: "Самка лежала, распластавшись на поверхности воды, в своей обычной позе, тяжелая и раздутая, выглядя так — все пипы выглядят так, отдыхая, — будто она умерла несколько недель назад и уже частично разложилась. Я внимательно ее оглядел — я все время так делал, чтобы увериться, что она и вправду не умерла,— как вдруг заметил какое-то копошение у нее на спине. Присмотревшись, я увидел крошечную лапу, она торчала прямо из спины жабы и слабо колыхалась, из чего я заключил, что наконец-то настал великий момент. Все утро я то и дело заглядывал в жестянку и отмечал величайшее оживление в карманах: крошечные руки и ноги высовывались из них под самыми невероятными углами, неуверенно помахивали в воздухе и поспешно прятались обратно. Раз из одного кармана показались голова и лапы детеныша, и впечатление было такое, будто кто-то высовывается из люка. Когда я наклонил жестянку, чтобы получше разглядеть его, жабеныш оробел и, отчаянно заработав лапами, снова упрятался в карман. Жаба, казалось, совершенно не замечала ерзанья, дрыганья и толкотни, разыгравшихся на ее пространной спине. Она лежала на воде и была как мертвая».
С момента начала шевеления на спине у матери и до полного отделения от родного кармашка первого лягушонка могут пройти целые сутки. Чтобы активизировать процесс, достаточно помес тить роженицу в полную темноту. Яркий свет отпугивает детенышей и заставляет их прятаться обратно «в подполье». В адаптации к окружающему миру новорожденные не нуждаются — все маленькие лягушата с рождения способны плавать и нырять.
Наблюдая за тем, как маленькие лягушата пипы "выдираются" из материнской спины, можно подумать, что все это действие достаточно болезненное. Но «помогать» детишкам ни в коем случае нельзя. Конечности лягушат на этой стадии развития очень хрупкие, а кожа чрезвычайно нежная и ранимая. Через несколько суток они отлично справятся с поставленной задачей, после чего самка просто сотрет остатки ячеек о камни или песок, пройдет все стадии линьки, и покроется новой кожей с кармашками, которые вновь наполнятся икрой в следующий период дождей.
Источник: Тайны ХХ века, №14, апрель 2009, Елена АЛЕКСАНДРОВА
На фото не камінь і не коряга, а та сама жаба з кишеньками.

[Борисович]

Iar, фото дуже не чіткі. Судячи по них припускаю, що у вас гіменохіруси (точно вид не скажу). Досить цікаві некрупні піпові (до яких належить і суринамська піпа, і гладка шпорцева жаба). Як би ви зробили більш чітке фото і щоб на ньому було видно передні лапки жабок можна булоб сказати точніше. Або просто напишіть чи є в них плавальна перетинка між пальцями передніх лап. Якщо є то це гіменохіруси.