Назад   Львівський форум акваріумістів > Прісноводна акваріумістика > Риби > Американські цихліди
Правила форуму !!!
Громадські гурти Баня Галерея Нагороди ЧаПи Учасники Календар Позначити усі розділи як прочитані

Американські цихліди Опис, поради, види, утримання.

Відповідь
 
Параметри теми
Старий 08.01.2010, 09:38   #1
AlokuM
Заблоковані
Дрогобич
 

Реєстрація: 05.08.2009
Дописи: 395
Подякував(ла): 401
Подякували 678 разів в 220 дописах
Репутація: 895
Типово Акваріумні риби Північної Америки

Американський континент міститься вздовж меридіанів. Його перетинають усі природні зони в пів нічній і південній частині. Підводний світ річок Північної Америки не відзначається різноманітністю. Серед риб Американського континенту є кілька видів рідкісних в акваріумі. Це, наприклад, північна сліпоочка, яка населяє водойми в карстових печерах на північ від Флоріди. Зайві у темряві очі риби вкриті наростами. Анальний і стате- вий отвори містяться на нижній частині тіла одразу за головою. Кілька десятків ікринок самка забирає до зябрової порожнини і через півтора місяці випускає личинок.
Плямистий коропозуб обрав незвичайне місце поселення — гарячі джерела в районі Великого Солоного озера, де температура води 50... 52 °С.
Маленька живородяща гамбузія раніше жила на півдні Сполучених Штатів від східного Техасу до Алабами. Зараз вона акліматизована в усіх незамерзаючих водоймах світу, особливо в болотистих місцевостях. Живиться гамбузія виключно личинками і лялечками комарів, тому людина використала рибку в боротьбі з малярійним комаром, переносником збудника малярії.

У нашій країні гамбузії живуть у Середній Азії, на чорноморському узбережжі Кавказу, на півдні України. Риби живуть у досить широких межах температур, похолодання взимку вони переносять, зариваючись у мул.
В басейні Міссісіпі, в річках Центральної Америки і на островах Карибського моря живуть риби, які вже 150—160 млн. років тому населяли прісні водойми. Це ровесник динозаврів — панцирна щука. Тіло цих риб вкрите лускою рідкісного типу — ганоїдною. Ромбовидна луска щільно прилягає одна до одної і вкрита ганоїном, який надає рибі вигляду полірованої слонової кістки. Панцир цей настільки міцний, що його не може пробити навіть гарпун підводної рушниці. Проте це не заважає рибі робити блискавичні атаки на здобич.
В Центральній Америці відчувається близькість тропіків, середня температура липня доходить до ЗО °С. Кількість опадів різко зменшується, тому великі території, особливо в горах, займають пустині і напівпустині. Річки, що стікають з Мексіканського нагір'я до Атлантики, на своєму шляху вимивають багато солей, вода швидко випаровується. Твердість її досягає 4—5°, іноді 10°, рН 6,8—7,5.
Рівень води дуже коливається протягом року, маловодні річки часто губляться в гарячому піску і утворюють тимчасові водойми. Вода в них нагрівається сонцем до ЗО °С і більше, вона бідна на кисень, дуже брудна. Протягом доби відчувається різниця між денною і нічною температурами, особливо в гірських місцевостях. У водоймах багато рослин: водопериці, валіснерії, елодеї, роголисника, стрілолисту, людвігії, кабомби та інших.
Стрілолист шиловидний залежно від умов життя буває 5—50 см заввишки. Вузьке ланцетовидне листя зібране в розетку, світло-зелене, загинається донизу. При яскравому освітленні на кінчиках листків, що досягли поверхні, з'являються округлі плаваючі листки. За цією ознакою стрілолист легко відрізнити від валіснерії. Розмножується рослина підземними пагонами.
На болотах скрізь росте людвігія. Невеликі овальні, загострені на кінчику листки на довгих черешках. Листорозміщення супротивне. Верхній бік листя залежно від освітлення яскраво-зелений або оливковий, нижній — сріблясто-зелений або червонуватий. Розмножується поділом стебла.
Кабомба росте на мілководдях річок пишними кущами. Дуже порізані віялоподібні листки містяться на стеблі супротивно. В акваріумі кабомба добре росте на крупнозернистому піску, навіть без підживлення. Любить теплу (23...26 °С) воду і яскраве освітлення. Розмножується поділом стебла.
Поверхню водойм вкривають острівці плаваючих рослин — річія, ряска, схожа на опушені листочки горобини папороть сальвінія. Волохаті корінці сальвінії — це видозмінені підводні листки. В акваріумі рослина потребує яскравого освітлення. Є доброю схованкою для мальків. Плаваюча папороть, схожа на водяну папороть, тримається на поверхні і майже не вкорінюється в грунті.
Серед риб Центральної Америки найчастіше зустрічаються коропозубоподібні — ривулуси і фундулуси, кивородящі риби родини пецилієвих, гудієвих, чотирижих та інші.
У річках і озерцях Мексіканського нагір'я живуть кивородящі рибки ксенотоки з родини гудієвих. Тіло їх дуже стиснуте з боків, високе, завдовжки до 9 м. В акваріумі риби виростають до 6—7 см. Забарвленя ксенотоки оливкове, спина сірувато-зелена, черевце золотисто-сріблясте. У самця хвостове стебло і хвосто- іий плавець цегельно-червоні. Попереду червоної плями луска відсвічує синім. Забарвлення самки одноіарвне. Ксенотоки не завжди миролюбні до інших риб, ому тримати їх краще з більшими рибами або у видовому акваріумі. Вода в акваріумі повинна бути не- тара, замінювана раз на 7—10 днів, твердість — середня. Температура води 20...25 °С. Освітлення яскраве, верхнє.
У таких самих умовах утримують також інших живородящих риб. На одну особину вистачає 1—2 л води, [якщо це 3—4-сантиметрова живородка і близько 3—7 л І,ЛЯ великих мечоносців, високо плавцевих молінезій, хеноток. Продування води повітрям дає змогу щільніше заселити акваріум, але перенаселення допускати не можна. Краще брати більші акваріуми й населяти їх рибами різних видів, які добре уживаються між собою.
В акваріумі з живородками краще використовувати світлий грунт. Рослини висаджують густими заростями. необхідно мати багато дрібнолистих рослин, особливо поблизу джерел світла. В густі зарості рослин можуть :ховатися щойно народжені мальки. В природі їм сховатися легше, тому що прозорість води, де вони живуть,часто не перевищує кількох десятків сантиметрів.
їдять живородящі риби багато. їжа різноманітна — мотиль, черв'яки, дафнії і циклопи. Рот у риб верхній, яким вони легко збирають з поверхні води комах. В акваріумі риби охоче споживають штучні корми і очищають підводні предмети від нитчастих водоростей. Акваріум
треба регулярно чистити, воду фільтрувати, замінювати свіжою.
Для розмноження риб не потріб- но ніяких особливих умов. У ксено- ток, наприклад, самка виношує мальків протягом 6—8 тижнів. Емб- ріони розвиваються сполученими з самкою тоненькою судиною. Не- рест проходить на світанку або в першій половині дня. Щоб дорослі риби не з'їли мальків, самку з пов- ним черевцем, у якої поблизу аналь- ного плавця помітно темну трикут- ну пляму, заздалегідь висаджують в маленьке нерестовище з пучком дрібнолистих рослин. Воду частково освіжають, підвищують температу- ру на 2...З °С. Народжується 20— 60 мальків завдовжки 12—14 мм. Вони одразу можуть їсти цикло- пів і ростуть швидко.
Родина пецилієвих об'єднує риб — пецилій, мечоносців, молінезій, гупі та інших — у яких зародки роз- виваються в ікринці в тілі самки. Молочко потрапляє до статевого органу самки по гоноподію. Гоно- подій утворюють кілька злитих у тру- бочку променів анального плавця. Самки більші за розміром, з повнішим черевцем, забарвлені менш яскраво.


У заростях річок центральної і південної Мексіки живуть три- колірні пецилії. Самки зав- довжки 6 см оливково-коричневі або коричнювато-сірі з двома зигзагами вздовж боків. У самців спина коричнювато-чорна, передня частина тіла жовтувато-зелена, задня синювата, низ голови і черевце оранжеві. По тілу розкидані чорні і коричневі плями. Попереду анального плавця є темна пляма, схожа на пляму у самки перед нерестом. Довжина сам- ця до 4 см.
Добором акваріумісти вивели рибок з яскраво-оран- жевим хвостом, жовтим спинним плавцем і жовто- коричневим забарвленням тіла. Триколірних пецилій з високим сильним тілом завдовжки 6—7 см часто на- зивають ліміями. Це невірно. Велетні серед пецилій — це гібриди від схрещування триколірної пецилії і лі- мії, а не справжні лімії.
На території, що прилягає до Атлантики від пів- денної Мексіки до Гватемали в затоках річок і озерцях живуть звичайні пецилії. Форма тіла така сама, як і в триколірної пецилії. Забарвлені рибки по-різному _ в різних частинах ареалу. Найчастіше тіло в них жовту- вато-сіре, на хвостовому стеблі одна над одною дві плями. В результаті селекційної роботи виведено чер- воні, чорні, жовті, золотисті, червоні з чорним — «ти- грові» — породи.
Поряд з пециліями живуть мечоносці. Струнку сильну рибку легко впізнати за видовженими нижніми променями хвостового плавця у дорослих самців. Спина оливково-зелена, боки жовтувато-зелені. Черевце білу- вате. На світлі все тіло має зеленуватий або блакитний блиск. Від кінчика голови до хвоста проходить темно- фіолетовий або пурпуровий зигзаг, на фоні зеленува- тої блискучої смужки. В передній частині тіла є також кілька червонуватих прямих ліній. На спинному плавці міститься ряд дрібних червоних або коричнюватих кра- пок і рисок. Меч більш жовтий, зверху і знизу обля- мований чорною смужкою. Самці до 8 см завдовжки, самки до 12. Меча в самок немає. У водоймах, роз'єднаних сушею, мечоносці утворюють кілька підвидів, які трохи відрізняються за забарвленням.
Від схрещування акваріумних порід триколірної і звичайної пецилій з мечоносцями дістали чорного, червоного, тигрового, червоного з чорним спинним та хвостовим плавцями мечоносця-метелика. Добір гіб- ридних мечоносців привів до появи вуалевих плавців, двох або трьох мечів. Дуже гарні також блідо-рожеві альбіноси мечоносців та ситцеві породи, у яких по мо- лочно-рожевому тілу розкидані червоні і чорні цятки.
Для багатьох живородок та легкість, з якою вони здатні утворювати нові форми забарвлення та форми тіла, плавців, стали основною причиною того, що в аква- ріумістів важко знайти риб з природним забарвленням.
Продуктивна селекційна робота була б неможливою без високої плідності живородящих риб. Так, доросла самка мечоносця народжує за один раз до сотні маль- ків, які відразу починають їсти й швидко ростуть. Молоді самки народжують по 10—20 мальків, але з кож- ним нерестом кількість їх зростає. Виношують потом- ство мечоносці та пецилії ЗО—35 днів, залежно від температури води.
Народжуються мальки мечоносців без певної статі й тільки згодом половина їх формується в самців, інші — в самок. Така властивість стає корисною, коли в маленькій водоймі залишається тільки дві рибки. Все одно з них виросте пара. Трапляється також, що рибка з добре помітними ознаками самки стає раптом самцем. Зміна статі буває і в інших живородок. Причиною цього можуть стати перенесене захворювання і неспри- ятливі умови життя.
У водоймах східної частини Центральної Америки від Мексіки до Нікарагуа живе белонесокс — найбіль- ший представник живородних коропозубих і єдиний серед них хижак. За довгі щелепи, озброєні гострими зубами, белонесокса називають живородною щукою.
Риби полюють із засідки, нападають на жертву блискавично і припи- няють переслідування в разі не- вдачі.
Нижні течії, гирла і дельти річок обрали молінезії. В болотистих міс- цевостях півострова Юкатан живе вітрильна молінезія. У при- родних умовах високе сильне тіло цих риб буває завдовжки 15 см, в акваріумі — 6—9 см. Тіло і спин- ний плавець самців, який заввишки 5—7 см, синьо-сталеві. По них поз- довжніми рядами проходять блис- кучі синювато-зелені крапки. На хвості також є такі самі крапки і коричнювато-червонуваті риски. На спинному і хвостовому плавцях червонувата облямівка. Нижня час- тина голови і черевця оранжеві. У самки спинний плавець нижчий, забарвлений менш виразно. В аква- ріумах трапляються чорні з черво- ною облямівкою на спинному плав- ці, золоті і бантові з довгими черев- ними плавцями форми вітрильної молінезії.
Чорне забарвлення молінезії ді- стали від однієї з форм гостро- голової молінезії, пошире- ної і на Юкатані. В природних умо- вах вона зустрічається в тих самих місцях, що і вітрильні молінезії, але на більшій території — від Мек- сіки до Колумбії. Рибка значно мен- ша за розмірами. Самка до 9 см завдовжки, самець до 6 см. Жовтувато- сіре тіло вкрите чорними, синіми, жовтими і зеленими плямами. Акваріумні гостроголові молінезії суцільно чорні, бархатисті4. Виведе- на форма з ліровидним хвостовим плавцем.


У Центральній Америці живе ще один вид — високоплавцева молінезія. Від вітрильної від- різняється трохи коротшим спинним плавцем та деталями забарвлення. Гостроголова та високоплавцева мо- лінезії утворюють в природі гіб- рид — молінезію-амазонку. З гіб- ридних екземплярів виростають тільки самки. Рибки запліднюються самцями інших споріднених видів.
В акваріумі молінезій краще го- дувати не тільки трубочником, а да- вати різноманітний живий корм, щоб у риб не сталося розладу трав- лення. Акваріумні породи моліне- зій потребують більш теплої (25... 27 °С) води, ніж інші живородки. Високоплавцевих молінезій краще утримувати при температурі, близь- кій до нижньої межі. Спинний пла- вець у мальків при цьому виростає вищий. В холодній воді молінезії часто хворіють.
Не зважаючи на те, що живо- родні риби набагато витриваліші, ніж інші, чисельність їх багатьох видів у природі значно зменшилася. Причина цього — господарська діяльність людини. Тому в Міжнародну Червону книгу занесено белонесоксів, ксеноток, мечоносців Андерса. Кочинський мечоносець у природних умовах уже не існує. На 1981 р. цей вид зберігався лише в акваріумі в кількості 100 особин.

Разом з молінезіями в лиманах уздовж Мексікан- ської затоки і в узбережних болітцях зустрічаються тисячні зграї живородного чотириока. У цієї риби і сітківка, і рогівка поділені навпіл, а кришталик не круг- лий, а яйцеподібний, і тому вона одночасно бачить у воді й на поверхні. Щоб дуже опуклі і підняті вгору очі не висихали, риба постійно нахиляє голову й зволожує їх.
Повною протилежністю чотириочки є харацинова сліпа риба з печер на околицях СанЛуїс-Потосі. У мальків віком до 18 днів очі ще є, але згодом вони заростають шкірою. Орієнтуватися рибам допомагають надзвичайно розвинуті органи бічної лінії, що реагують на найслабші коливання водк. Сліпа харацинова риба має довжину 6—7 см. Забарвлення в риб рожеве. Жи- вуть зграями, дуже рухливі. Живий предок цієї риби — астіанакс мексіканський — звичайний для центрально- американських річок вид. Сліпа й зряча його форми на- лежать до одного виду, хоч крім очей підземні астіанак- си втратили і забарвлення.
В акваріумах сліпа риба почуває себе чудово, живе і розмножується у воді середньої твердості й твердій. Ікру відкладає на камені. Під час нересту плавці в самців стають рубіновими. Температура води для утримання риб 24 °С, для нересту 26 °С. Мальки з'являються на шостий день. Вигодовують їх «живим пилом».
Крім коропозубоподібних, у водоймах Центральної Америки у великій кількості водяться цихліди, пере- важно з роду цихлазома. Цей великий рід населяє аме- риканські озера й річки від північного до південного тропіка. В акваріумі представлений понад 35 видами.
Риби до ЗО—35 см завдовжки з сильним високим тілом. За зовнішнім виглядом цихлазоми схожі на африкан- ських тиляпій — така сама велика голова й крутий лоб. Але їхня подібність не тільки зовнішня. Цихлазоми і заселяють однакові водойми й живляться так само — водяними личинками комах, молюсками, зеленими рос- линами та мальками інших риб. Своїх мальків дбай- ливо доглядають. Кладку вони приклеюють на плоский камінь.
Чудовими соковитими барвами і сяйвом виграють кольорові цяточки на цихлазомах. У багатьох на тілі є великі темні плями або широкі смуги. Це своєрідний розпізнавальний знак для риб свого виду — самці цихлазоми хоч і стикаються в бійках за ділянку на дні або під час охорони потомства, але живуть сім'ями, ділянки окремих членів сім'ї знаходяться поряд.
Забарвлення цихлазом часто виконує захисну функцію. Наприклад, смуга, що проходить крізь око, ховає його, а на хвостовому стеблі є яскраве вічко, облямоване блискітками.' Воно відвертає увагу суперника від найвразливішої частини тіла — ока. Як і більшість цихлід, цихлазоми дуже виразно виявляють свій намір не тільки поведінкою, а й забарвленням. Темні поперечні смуги на тілі — це сигнал готовності до бою. При цьому риби розкривають перетинку, що сполучає зяброві кришки знизу голови, припадають до грунту, роззявивши рота і розчепіривши плавці. Ускладнені рухи та зміна забарвлення передують і нересту.
Серед цихлазом є невеликі риби, придатні для утримання в акваріумах. Найчастіше — це цихлазома Меєка, чорносмуга і костаріканська. Завдовжки вони відповід- но 15, 10 і 12 см, починають розмножуватися, коли досягають 8 см.
Цихлазома Меєка поширена в Гватемалі і на Юкатані. Голова загострена, загальне забарвлення тіла бузкове з фіолетовим блиском. Уздовж тіла проходить ряд темних плям, які перетинаються з п'ятьма — сімома невиразними смугами. Нижня частина голови і черевце полум'яно-червоні, за що рибу називають ще червоно- горлою цихлазомою. В нижньому кутку зябрових кришок є вугільно- чорна пляма із жовтим ободком. На плавцях синювато-зелені плями. Верхівка спинного плавця червона, нижня частина анального — чорна. Як і в більшості цихлід, забарвлення самки трохи блідіше, спинний і анальний плавці не загострені й коротші, ніж у самця.
Товсті губи в цихлазом Меєка вказують на те, що вони люблять ритися в грунті. Щоб вода в акваріумі завжди була прозорою, необхідно встановлювати фільтр. В акваріумі ці цихлазоми добре почувають себе серед великих риб.
У гватемальських вулканічних озерах. Аматітлан і Атітлан живуть чорносмугі цихлазоми. Голова чорносмугої цихлазоми також крутолоба. Тіло перетинають вісім-дев'ять поперечних чорних смуг, які у самців заходять аж на спинний плавець. Загальне забарвлення сіре, різних відтінків. Анальний і спинний плавці мають червону облямівку. Маленькі смугасті мальки чорносмугих цихлазом снують біля поверхні каменів, дна і нагадують заклопотаних бджіл.


Костаріканська цихлазома теж сіра або піщаного кольору. Непарні плавці сіро-блакитні, бузковий або блакитний блиск є й на боках. Чорна поперечна смуга проходить крізь все тіло від спинного плавця до анального. Під час збудження проступають ще кілька невиразних поперечних смуг.
У самців темна смуга проходить і крізь спинний плавець. Черевні плавці чорні.
Описаних цихлазом утримують в акваріумі на 70 л і більше літрів. Годують різноманітними живими організмами і рослинами. Ікру риби відкладають на камінь або всередину горщика. За потомством із 300—800 мальків доглядають обидва батьки. Коли мальки почнуть пла- вати, їх годують «живим пилом», потім дрібними циклопами, дафніями. Воду регулярно освіжають. Час від часу мальків треба сортувати за розміром, бо ростуть вони нерівномірно.
В акваріумі на ЗО—40 л, можна утримувати м у л ь- тиспіноз із озер Коста-Ріки та Нікарагуа. Риби завдовжки до 10 см. Тіло жовтувато-коричневе поділене навпіл від ока до хвоста бархатисто-чорною сму- гою. Плавці мають світло-блакитні облямівки. Самців можна відрізнити за чорною круглою плямкою позаду і трохи вище ока. Розведення цих риб не становить труднощів. Ікру риби відкладають на камінь.

У водах Панами, північної Венесуели, Колумбії і Тринідаду живуть блакитні акари. Завдовжки вони 17 см. За зовнішнім виглядом схожі на цихлазом. Спина оливкова, боки з блакитним блиском. Зеленувато-блакитні звивисті візерунки прикрашають нижню частину голови. Упоперек боків помітно від п'яти до восьми темних поперечних смуг, на четвертій смузі є чорна пляма. Хвостовий плавець блідо-рожевий, решта плавців блакитні, в плямах. У більшого самця, як і у всіх цихлід, трохи довші з загостреними кінчиками анальний і спинний плавці. Під час нересту нижню частину тіла риб вкривають ряди зеленувато-блакитних з металічним блиском плям.
Своїм забарвленням привертають увагу й молоді акари. Упоперек тіла маленьких рухливих рибок чергуються золотисті і темно-сірі смужки. На боках тіла в них по дві темні Плями, оточені золотистими крапками.
Блакитні акари порівняно миролюбні. До інших риб вони ставляться вороже лише в період нересту.
Останнім часом в колекції акваріумістів з'явилися колумбійські бірюзові акари. Від блакитних вони відрізняються яскравою жовтогарячою облямівкою спинного і хвостового плавців.
Скоріш за все бірюзові акари — лише варіант забарвлення блакитних акар. На користь цього свідчать подібність будови тіла і забарвлення, однаковий спосіб життя.
В акваріумах акар утримують у таких самих умовах, як і центральноамериканських цихлазом. У 8—10 міся- ців риби починають розмножуватися. Пара відкладає до 700 ікринок на камінь. Через 8—10 діб мальки вже плавають й живляться «живим пилом».
Джерело
AlokuM зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
6 користувачів подякували AlokuM:
-=rogi=-  (09.01.2010), biabuchja (08.01.2010), ENERGY (08.01.2010), RAISST (15.01.2010), Taras Khmyz (03.02.2012), Xaker (08.01.2010)
Реклама
Відповідь

Закладки


Тут присутні: 1 (учасників - 0 , гостей - 1)
 
Параметри теми

Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви не можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід

Схожі теми
Тема Автор Розділ Відповідей Останній допис
Поради по акваріумній фотографії. Nemo Фотографування та підготовка світлин 12 06.05.2015 20:11
www.sv-ukraine.com - доставка товарів для акваріумістики з Америки (США) sv-ukraine Аквамагазини, зоомагазини, інтернет-магазини 15 01.04.2010 21:58


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 14:48.


All rights reserved